Історія села Антонівка
Антонівська сільська рада утворена в квітні 1944 року. В склад сільської ради входить прекрасне село Антонівка, розташовано за 15 км від районного центру смт.Ставище, 120 км від обласного центру міста Київ.
Тягнеться село довгою вулицею по лівому березі річки Гнилий Тікич, дивиться своїми схилами на південь. І щодня Божого полуденне сонце обціловує його пагорби, обнімає променями кожну грудочку-піщинку, деревце-билинку, даруючи цілющу енергію цій святій землі.
Наприкінці ХІVст. на землях, які в той час належали Білоцерківському старості С.Любомирському по праву сторону річки виникло невелике поселення, жили там ремісники, а також багаті купці, ковалі крамарі і інші багаті люди. Поселення дістало назву Любомир.
На вільних землях по лівій стороні річки почали заселяться бідні люди, які приходили сюди із різних місць на «слободну» землю, тікаючи від сплати данини. Від того і почало називатись поселення Слобода.
А згодом купець Антоній Стефанський, що був на службі у колишнього Білоцерківського старости Мнішека, переселився із Любомира у Слободу, що знаходилась по другу сторону річки. Відбулося це у 1656 році, що і стало датою заснування села. Антоній Стефанський володів даними землями на праві орендного власника. Після смерті Антонія Стефанського у 1790 році поселення почали називати Антонівською Слободою із-за великого впливу купця на життя поселян, а згодом Антонівкою.
Як свідчать архівні дані, в 1864 році в Антонівці проживало близько 1073 жителів, в т.ч. римських католиків -3 чол., євреїв-5 чол. Село за адміністративним поділом відносилося до Звенігородського повіту.
У 1777 році Антоній Стефанський разом із жителями села побудували в центрі села з дубового дерева на кам’яному фундаменті п’ятизрубну, з низьким західним притвором, трьохкупольну церкву на честь Різдва Богородиці. Високі, вертикально ошальовані, злегка нахилені до середини, зруби підкреслюють стрункість її силуету. Притвор і бокові зруби мають плоскі перекриття. В інтер’єрі всі зруби об’єднані в єдине ціле при допомозі фігурних арок - вирізів. Струнка споруда церкви прикрасила центр села. Згодом завдяки старанню священика Артемовича в 1839 році церква була перероблена та приведена до хорошого вигляду, а в 1826 році біля воріт церкви була побудована дерев’яна дзвіниця. Висота її перевищувала висоту храму, тримала дзвіниця дев’ять дзвонів. Один з них мав розміри 1,5х2 метри, п’ять дзвонів трішки менших і три маленьких. Великим дзвоном скликали на службу. А як служба починалась, дзвонили усі дев’ять дзвонів. Сила дзвонів була така велика, що їх голос було чути далеко за селом.
Школа на той час в селі була церковно-приходською і почала функціонувати з 1862 року. Її було засновано настоятелем місцевого православного храму Різдва Богородиці священиком Стефаном Артемовичем- представником стародавньої духовної династії. Отець Стефаній виявився дбайливим педагогом. Про нього писала навіть тогочасна єпархіальна преса.
Школа спочатку розташовувалася в оселі свого засновника і утримувалася пожертвами настоятеля і прихожан. Навчалися в школі переважно хлопчики. Був один учитель, в одному приміщенні було зразу три класи. Учитель вчив читати, писати, а піп приходив і вчив дітей закону божого. Ходити до школи мали змогу тільки діти заможних селян, бо рік навчання коштував 6крб., а це 15 пудів хліба. За непослух дітей били. З 1893 року керівником місцевої парафії та школи був представник відомої на Київщині духовної династії отець Іоан Барилович. Цей пастир до прийняття священого сану працював шкільним учителем і багато зробив для розвитку і матеріального забезпечення школи..
В 1928 році школа в Антонівці містилась в сільських хатах. Кілька хат (їх було три) були розташовані біля церкви, учнів в школі нараховувалось 90. Учив їх один учитель, який був і її директором – Москаленко Дмитро Прокопович. Школа мала 4 класи, а пізніше – семирічна трудова школа.
Основним заняттям населення було землеробство. Селяни орендували землю у місцевого поміщика.
Події села набували свого історичного розвитку. З села були вигнані церковні служителі. В хаті батюшки була створена сільська Рада, а в дяковій хаті розмістили хату – читальню. Кілька кімнат було відведено для дитячого навчання.
В 1918 році на території села утворена рада вступила в свої права. Землю роздали бідноті. Першим головою ради був Очеретяний Дмитро Григорович- житель села.
В 1929 році стали «згонить» колгоспи, відбирали майно у заможних селян: дітей заможних селян вигонили із школи, і навіть цілі сім’ї виселяли за межі села.
В 1930 році почав організовуватись колгосп. В колгосп люди вступали, але дуже не охоче, боялися, не хотіли йтиі.
На початку було 2 колгоспи: «Наша надія» головою якого став Бондарець Василь Д. і «Комуніст»- голова Біденко Федір М. Остаточно колгосп в селі був організований в 1931 році. Головою якого став робітник – двадцятитисячник Пашко Олександр Ол. Його дружина Тетяна Ларичева стала секретарем парторганізації.
Болісно для селян пройшла масова колективізація. Хто чинив опір, або відмовлявся колективно працювати, того висилали. Така доля спіткала і тих, хто мав наймитів.
Роки штучно створеного голодомору 1932-33 рр. дісталися і до села Антонівки.
Їсти давали тим, хто йшов в колгосп працювати, так звану «затірку», в кого не було чого зовсім їсти і не мали змоги працювать, то збирали гнилу картоплю, листя з в’язини перетирали і пекли млинці, про зерно- річ зовсім не йшла. В зв’язку з тим, що село Антонівка розташоване вздовж річки Гнилий Тікич, жителі села ще частково виживали за рахунок риби різного виду, яка водилась в річці.
Недалеко від села в роки ВВв точилися військові бої, через село проходили німецькі війська, на фронт було мобілізовано населення чоловічої статі призовного віку.
Бойові шляхи жителів села простяглись по всіх фронтах, додому не повернулось 102 односельці.
В середині 70-х років в селі був поставлений пам»ятник загиблих воїнів.
На території сільської ради функціонує ставок.
Село Антонівка газифіковане на 90%, майже скрізь прокладено по дорогах асфальт.
Починаючи з 90-го року ХХ століття розпочато реставрацію храму Різдва Божої Матері, на теперішній час в храм реставрований, діючий.
Територія Антонівської сільської ради становить 2728 га, в тому числі в межах населеного пункту – 278,4 га.
Загальна чисельність населення складає 485 чоловік.
На території сільської ради діє школа – дитячий садок 1 ступеня. Працює будинок культури, який має прекрасний народний аматорський колектив «Яблунька», діє ФАП.
На території сільської ради діє потужнє сільгоспгосподарство, основна діяльність якого -виробництво сільгоспродукції – це ТОВ «Інтерагроінвест» - керівник Коломієць М.С. та недавно утворене підприємство по розведенню свиней ТОВ «Агродарінвест».
Перспективами економічного розвитку сільської ради є розвиток сільського сподарства, створення умов для туризму, рибальства.
В соціальній сфері – на даний час розробляється генеральний план села.
Перспективами для сільської ради являється і створення нових підприємств з новітніми технологіями, але для цього необхідні інвестиції і сталі закони - закони, які б дали людині працювати і чесно сплачувати податки.
